***
Уже не смыть с волос серебряную пыль...
Из двух имён запоминают только отчество...
В глазах, как в книге жизни - боль и быль...
Была Ассоль, а стала Одиночество...
***
Прохладно. Промелькнуло лето.
Уже пропитан воздух сентябрём...
Кому нужны прекрасные сонеты
О странном "одиночестве вдвоём"?
О красоте плодов, под тяжестью которых
Согнулись ветки до сырой земли...
И о признаньях мимолётных, скорых,
Что сохранить любовь не помогли...
Есть в зрелости плодов, упавших в травы,
Свой символ мудрости и правда бытия,
Вкусив, однажды, творчества "отраву",
Соблазнам века изменила я...
Мне хорошо одной, ты просто рядом,
Согреет душу тихий листопад...
И не смутить меня "прицельным" взглядом,
И не вернуть уже меня назад.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Отличные стихи,все нравится в вашей поэзии,глубина,тонкое ощущение мира,природы, Человека с ней..Оставляет прекрасное послевкусие,после чтения ваших произведений! Комментарий автора: Сердечно благодарю Вас за особенное прочтение и великодушное отношение к моему творчеству. Очень тронута. Спасибо за Добро.
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
